мені здавалося, що українська кухня, якось пройшла повз салатів, поки у 60ті нарід запозичив, як є модні м'які слоїсти салати з італії, чи франції - мімозу, шубу, олів'є (ще є запозичений із грузинської кухні буряковий салат, що майже ніколи не готується, як має із волоськими горіхами та гранатами, буряк, цибуля, часник, зелень (але має бути кінза, а так переважно петрушка)). Діди і бабки з обох боків ніяких зелених салатів ніколи не готували -- на тобі огірок, розріж, посоли, їж. от тобі помідор, розріж, посоли, їж. на тобі смачну зелену цибулю. ось тобі смачний кріп -- їж.  Їж як є. А ось це, крошити, нарізати із зеленню, заправляти олією чи сметаною - цього не було. Ну, у мене було враження, що це там вже при не залежній Україні масово пішло у вжиток, коли там нарід набатракував у Франціях, чи у Польші. Матір та тітка, що конкретно із польками з Варшави та Гданську у радянські часи тусили жодного впливу не мали за радянські часи.

Може у когось було інакше?
Дивлюся я зараз на ютупі, як якісь білоруси вирішили здивувати італійців драннікамі (українською дерунами). 

Виносять їм страву, і там італійці такі -- ви там дійсно нас хочете здивувати фраголіна потата? Окрім одного. Бо він з Тренчіно. Такий, ви ж нас пригощаєте, але рьошті бідний зробили, без сиру, ви ж пригощаєте, могли б зробити і багату рьошті із сиром. (рьошті це деруни з напівзвареної картоплі, або звареної).

Важко налякати італійців якимись европейьскими стравами. В них стара висока кухня, походить ще з ломбардів, тоб-то свинина/яловичина, масло, пиво. А низька середземноморська риба, олія, вино. І ще там фашисти потопталися із вихованням нової людини, що їсть овочі, тому струнка і готова до праці, роботи, бігти (до ера фашиста овочі не були популярні, і вважалися їжою жебраків) , замість макарон та хліба. Ще приблизно 146% м'яких салатів, на кшталт мімози, походять із італійської кухні, вони там у 60-70ті збожеволіли і заливали усе майонезом. Олів'є має готуватися із соусом Кабуль, як ви пам'ятаєте зрозуміло.

Де ваш соус Кабуль у вашому Олів'є?
menu1506 рік


шилінг зараз це 1/20 фунта 900 проби, приблизно 20 грамів срібла. зараз близько 30 грн, тоб-то 600 грн десь.

Дивує наддешевий перець,стосовно усіх розмов про надприбуткі із торгівлі прянощами 600 грн 30 грамів. Зараз десь 30 грн за 10 грамів, тоб-то зараз 30грамів перцю коштує 90 грн. Дорожче, так. Але можна перчити менше.

4ри літра крижовника за 75 гривень. Халява!

2700 грн за 36 чи курок. 75 грн за курку. 

50 яєць, за 75 грн. 1,5 грн за яйце. два роки тому я брав по 99 коп. Зараз вже ні.

80 л. пива за 1200 грн 15 грн за літр. 

16 л. імпортного вина за 1400 грн. Французьке, за 80 грн літр....

Єдине що зарплатня кваліфікованого працівника 6ть пенсів на день, це як перерахувати на сучасне срібло -- 225 грн на добу. 5600 на місяць. Майже мінімалку.

Ціни подобаються. Зарплатня не дуже.




От  skittishfox виявив, що у 1898му році у СПб  "рестораны первокласные". налічували 16ть закладів

https://skittishfox.dreamwidth.org/118220.html
.
skittishfox: (Default)
[personal profile] skittishfox
Це питання, насправді, достатньо цікаве, бо з класично-російської літератури можна зробити виснувок, що їх було просто дуже багато.

Реалії ж дещо відрізнялися. Так, цей список з видання 1898 року включає лише "пєрвоклассниє" ресторани, але з огляду на те, як швидко решта падала до рівня "місце де подають закуску до горілки", то він має навести на певні думки. Особливо при населенні Пєтєрбурга в десь півтора мільйона.

 
 
xou:
 
Перше, що кидається мені у очі -- я не можу атрибутувати по назві там жодної ресторацій, що знаходиться при готелі. Бо це дуже логічно мати при готелі ресторацію. Майже усі перші готелі мали ресторації. Бо не кожна людина, що мала гроші на подорож брала із собою у подорож кухарку чи кухаря.

Друге, 16 це багато, чи це чи мало?



 
Може їх всього 16ть бо там були вимоги що за межами будь яких розумних  -- подавати їжу прямо у яйцях Фаберже під акомпанемент Чайковського на барабані Страдіварі?
 
Ось цитата з вікіпедії 
 
В акте осмотра помещения от 1914 года «Кюба» описывался так: «Ресторан I разряда. Расположен в 2-х этажах и занимает площадь 126 1/9 кв. сажень. В ресторане имеется зал (36 кв. сажень) и 13 отдельных кабинетов. 
 
Тобто весь заклад разом із підсобними приміщеннями займає майже 600 м2 та залою у 160 м2 та окремими кабінетами невідомою сумарною площею.
 
Грубо 20х30 м. Нічого видатного. Середній один поверх МакДональдза чи КФС приблизно такі ж. 
 
 
Цікаво, що у 1914му та 1898му про "Кюба" йдеться, як про первокласний ресторан, а от заснований був у 1850х, як «Café de Paris». Спробую знайти ще когось із списка і знахожу лише про "Доминик". Який так само кафе у тексті «Доминик» — "первое кафе в Российской империи. Кафе работало с 1841 года".
 
І от третє, що я знайшов і що здається мені важливим:



 
Создание кафе (тогда «кофеен») по образцу парижских, сочетавших в себе преимущества трактиров (сытная еда) и существовавших в России с самого начала XIX кондитерских (игры, напитки, десерт), было разрешено сенатским указом в мае 1841 года. Первое кафе открыл выходец из Швейцарии Доминик Риц-а-Порта
 
Кафе могло продавать:
 
напитки (чай, кофе, глинтвейн);
сладости и торты;
бульоны, бифштексы и закуски;
алкоголь: ликёры и наливки, вино и пиво;
табачные изделия;
газеты.

Тобто у кращіх традиціях регулюється розпорядженням сенату, що можуть подавати у кав'ярнях. Без сенатського наказу ніхто б і не здогадався що подасти.




і генеза радянських ресторацій про яку замислювався йде напряму від сенатського наказу 1841го року.

Як виявилося, в росії є свій репозиторій старовинних меню, хоча й достатньо, скажімо так, "елітарних".

https://skittishfox.dreamwidth.org/118617.html 


книги

May. 6th, 2021 08:47 am
У одній з кулінарних передач ББС казали, що перша з сучасних кулінарних книжок з'явилася лише у георгіанський час.

До того, як я розумію, було от те середньовічне "візьміть добре м'ясо, приготуйте його смачно". 

книги

Apr. 9th, 2021 02:23 pm
Похлебкин посилається на Варбу та Ерисмана:


 Е. Варба «Наемные сельхозрабочие» приводилось типовое, обычное меню батраков, упрощенное до предела: за завтрак — черный хлеб с водой, на обед — каша и черный хлеб, на полдник — черный хлеб с водой, на ужин — жидкая кашица и черный хлеб. На 40 человек сельхозрабочих хозяева-хуторяне отпускали один фунт масла (409 г), по 10 г на человека в день (в обеденную кашу!).

Не лучше питались и промышленные рабочие в городах. По данным профессора Ф. Ф. Эрисмана, единственный источник получения белка для рабочих — это черный хлеб и гречневая каша (75%). По данным на начало первой мировой войны (1911—1914 гг.), питание рабочих еще более ухудшилось. Фабричный инспектор С. Гвоздоев подсчитал, что на фабриках Петербурга рабочие могут тратить на еду лишь от 5 до 7 коп. в день, и что кроме хлеба и каши им достается не более 50, а то и 45 г мяса в день. 


Один крестьянин рассказывал
мне, что однажды ему подали на постоялом дворе очень вкусный
студень, который он съел с большим удовольствием, но потом,
случайно обратив внимание на косточки, бывшие в студне, увидал,
что студень был приготовлен из жеребенка; это так на него
подействовало, что он заболел и долго после того не мог есть
студня.



Щи из кислой капусты - холодные или горячие - составляют
основное блюдо в народной пище. Если нет кислой капусты, то она
заменяется кислыми квашеными бураками (борщ). Если нет ни кислой
капусты, ни квашеных бураков, вообще никаких квашеных овощей, как
это иногда случается летом, то щи приготовляются из свежих овощей
- свекольник, лебеда, крапива, щавель - и заквашиваются кислой
сывороткой или кислыми сколотинами, получаемыми при изготовлении
чухонского масла. Наконец, в случае крайности, щи заквашиваются
особенно приготовленным сырым кислым квасом или заменяются кислой
похлебкой с огуречным рассолом, квасом, сильно закисшим тестом,
сухарями из кислого черного хлеба (тюря, мурцовка, кавардачок).


Так как черный ржаной хлеб составляет главную составную
часть пищи, то хлеб должен быть крут, не вадок, не тестян, хорошо
выпечен, из свежей муки. На хлеб рабочий обращает главное
внимание. Хороший хлеб - первое дело, но одного только хлеба для
полной работы мало. Затем, прочная пища должна состоять из щей с
хорошей жирной солониной или соленой свининой (ветчиной - только
не копченой) и гречневой каши с топленым маслом или салом. Если
при этом есть стакан водки перед обедом и квас, чтобы запить эту
прочную, крутую пищу, то пища будет образцовая


Энгельгард. Письма из деревни.

книги

Mar. 16th, 2021 11:57 am
 У наших крестьян огородничество в крайне плохом состоянии,
белой капусты даже у самого зажиточного крестьянина вы не увидите
и  для  приготовления  капусты  обыкновенно употребляется свекла,
зеленый капустный лист - хворост - и свекольник,  вследствие чего
капуста выходит серая.  Крестьяне наши убеждены,  что огородники,   146
которые снимают огороды по господским домам и у  которых  отлично
растут   всякие  овощи,  потому  выращивают  хорошие  овощи,  что
"знают", т.е. умеют наговаривать, ворожить.

А.Н.Энгельгардт.
Письма из деревни

ПИСЬМО ЧЕТВЕРТОЕ: 1871-1872 гг

книги

Mar. 11th, 2021 10:57 am
 Женщины-крестьянки, что они умеют? Из 10 девушек в деревне разве одна сумеет, например, стряпать, т.е. печь и варить; 2—3 так себе, остальные 5—6 не умеют ничего. Мать ея не умела, бабушка тоже, у кого же девушка может научиться? А чтобы они умели вырастить огородные овощи, об этом и не говори. Крестьянки не умеют в прок приготовить даже самых простых овощей: огурцов, грибов, ягод и т.п. Что касается чистоты и порядка в доме, об этом не стоит и говорить.

Прибавления к Церковным ведомостям 1906 мес 5, стр 235.

книги

Mar. 3rd, 2021 03:03 pm
У книжці 1878 року з 500 з чимось сторінками 8 різних рецептів бланманже, приблизно половина з мигдалем, у усіх молоко(чи молоко з вершками), желатин, здається ще цукор та яйця. Для смаку додавали від лимонного соку до персикової води або не додавали нічого.

Ну як не рахувати такі страви як шоколадманже чи персикманже. Яких ще 5-6ть.

Через 100 років  у книжці з майже 1200 сторінками 1 рецепт -- 2 інгредієнти молоко та картопляний крохмаль у який додають екстракт ванілі.
1. Пишуть, що котлети по київськи до Києва не мають жодного відношення, все це вигадав Ніколя Франсуа Апер. І зовсім не у Києві. І звалися вони котлети з птиці.

Who invented chicken Kiev?
As you know, Kiev is a capital of Ukraine, and while the name of the dish may sound very much Ukrainian, it actually is not. Turns out that Chicken Kiev is originally from France. It was invented by French chef, Nicolas Francois Appert and was known as côtelettes de volaille
2. Кажуть що МакДональдсу каву на винос продавати можна. Хоча здавалось би. І їжу можна. 

Усі тварини рівні, але є тварини рівніші за інших

3.
Про Сталіно та Ворошиловград мабуть всі вже чули? У мене ще є:

Президент Южной Осетии временно вернул столице республики Цхинвалу старое название — Сталинир. Его будут использовать во время мероприятий, связанных с Великой Отечественной войной, следует из указа, который опубликован на сайте президента республики Анатолия Бибилова.

«Установить в качестве символа города Цхинвал наименование «город Сталинир», используемое наряду с наименованием «город Цхинвал», — говорится в тексте.

 
А у той час у Тирасполі (мовою оригіналу):

советские войска будут форсировать Днепр, роль которого в постановке исполнит Днестр.



Хворі збоченці.

4. 
ДИСТА́НЦІЯ СОЦІА́ЛЬНА – соціологічна категорія, що характеризує ступінь прийняття або відторгнення людиною представників інших соціальних груп

Дякую богові, що таки видали енциклопедію і зараз тим невігласам, що розповідають як важливо тримати соціальну дистанцію, можна дулі крутити

 
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24379


ojltyybr

Dec. 29th, 2010 01:08 pm
Почав читати Масімо Монтанарі Голод та достаток. Історія харчування европейців.

Десь на середині закинув.

Написано доволі жваво. І фактів доволі цікавих багато.

Але коли він починає писати, що мов у середньовічних монастирях приходилося 6 000 ккал на людину, це, зверніть увагу, у чотири рази більше ніж споживаю особисто я і ніяк не можу позбавитися зайвої ваги, у три рази більше ніж споживали робітники на важких громадських роботах у кореї та японії, у більше ніж у два рази більше ніж споживають чукчі у зимку, а мова, зверніть увагу, йде про південь Франції та північ Італії.

Коли починає верзти, що стародавні германці їли майже виключно м`ясо що уполювали та випасли свиней у лісах та дари тих самих лісів -- так саме ті півтора мільона германців виключно пасли свиней у лісі на территорії приблизно у два рази менше ніж сучасна німетчина... А на всій території Римської імперії мешкало 20 мільйонів разом з Египтом та Близьким Сходом.

І підтвержує свою теорію, про розповсюдженність м`яса у середньовічноу споживанні наступними прикладами:

Мовляв у середньовічних творах доволі часто герої з`їдають гори дичини, биків, свиней -- дивіться, пишуть, що їли, у античній літературі такого не було, і тому м`ясо займає більш значуще місце у раціоні. Як на мене цей приклад говорить лише про те, що м`ясо було дуже статусною, дорогою і рідкою їжею.

І каже лише про різні літературні традиції -- героїчну германську, де герой може їсти бика на обід кожен день, а посполиті слухачі бачать його трохи у зимку, ну й на весні солонини трохи вживають по святам -- і тому він і герой, що так може, та античну полісну, де пропаганда поміркованості доволі розвинута зі зрозумілих причин. Крім того у Гомера здається герої не обмежували свої апетити -- але це героїчний період Греції.

Другий -- абат у листі соромить монахів монастиря, що ті у піст їдять, так пістну, але таку вишукану, дорогу та рідкісну їжу, що каже краще б ви їли у піст м`ясо ніж так постилися. Він бачить слово "рідкістну їжу" і каже, -- ага, протиставлення "рідкістна їжа" - "м`ясо", тому м`ясо річ повсякденна. Де у нього очі? Мова ж йде про піст, про постну їжу та м`ясо. Очевидне ж протиставлення, що краще їсти м`ясо у піст ніж так поститися.

Ну і плутається весь час у показах -- то у нього хліб пекуть лише з жита, то у нього все що печеться з зерна та навіть бобів та гороху -- хліб.

Ще починає розповідати, що ви знаєте, у античності на варварській перефірії не споживали вино. І далі розповідає про французські монастирі, рейнські монастирі та таке інше. Але ж пробачте, ці території сторіччями були під римською владою і виноградники там були закладені ще римлянами, як мешканці тих територій могли бути не знайоми з вином? І монастирі там в же сторіччя існували к моменту переходу ціх територій варварським кооролівствам.
Как-то вылетело из головы написать, что недавно обнаружил, что Массандра не находит нужным указывать на этикетке год сбора урожая. Т.е. с чистой совестью можно далее не считать Массандру вином, а считать исключительно спиртосодержащей жидкостью.

ЗЫ. Так вот интересно даже не это, а то что на бутылках Массандры в РФ этот самый год пишут.

Массандра за последние два-три года в моем лице таким стремительным домкратом падает вниз в силу как сильной не стабильности качества, так и ассортиментом.

Так они себе еще и такие фокусы позволяют.
Видал интервью Кахи Бендукидзе и там кроме всего прочего (ну например я с изумлением узнал, что судя по всему (т.е. если либертианство в голове Бендукидзе не приняло особые только ему присущие формы) экономические практики либертианства местами противоположны либеральным практикам -- как бы логично, что мировозренческой доктрине соответсвуют экономико-политические практики это и при меркантилизме было и даже у национализма большая и весьма проработаная практика была и есть, меня просто удивила ортогональность либеральных и либертианских возрений) разговор надолго заходит про вино.

И в этих достаточно большом пассаже самое главное это рассказ про исторические марки.

Мол существуют 18 исторических марок -- там Сапарави, Цинандали и так далее. Так вот они ничьи и кто угодно может делать Саперави, Цинандали и так далее. И паралельно была создана структура частных брендов на которые расспространяются патентные и прочие защиты. Соотвественно если кто-то начнет разливать спиртосодержащую жидкость под видом вина Коноли, то владелец прав на марку может при наличия желания начать подавать иски в спортлото :)

В общем информация полезная и интересная,.. Но практической пользы от неё немного, т.к. новые брендированые марки которые пытаются пробиться на рынки запада а) к нам попадают нечасто, б) очень сильно косят под французов/итальянцев, которых я не шибко в винном деле уважаю.

А что традиционные марки превратились в дорогое, пафосное говно, я и без Бендукидзе знал.

Мед

Mar. 25th, 2009 01:58 pm
Від підготовки інгридієнтів до освітлення отриманого продукту.

Може якось і зберуся, але якось дорогенько виходить. З двох кг меду отримується 10 літрів... Чорт, за цим рецептом навіть 1 до 3.

http://knol.google.com/k/olexandr-gerasymchuk/-/36oo7jmqfv9tc/1#
Винное
а) Наихудшие с моей точки зрения это африканские вина -- это прямо какой-то ужас летящий на крылах ночи (пробовал с полдюжины и вина ЮАР и Кенийские -- не делайте этого, поверьте мне).
б) т.к. восточноазиатские вина не имеют права считаться винами, то они не получат звания наихудших в моем личном рейтинге
в) американские точнее латиноамериканские (т.к. вин США я не пил, а американцы в общем-то их хвалят, но они вообще имеют тенденцию хвалить всё американское) как по мне очень так себе вина. Впрочем с их-то ценой... Цена лучшее, что в них есть.
г) СНГшные
молдавия до нас доходит страшной химией, и далеко не факт, что делая на экспорт в СНГ такое кол-во подделок, сурогатов возможно сохранить адекватное виноделие.
украинские -- сильно нестабильны, и заметная часть производителей максимизирует прибыль экономя в основном за счёт качества -- особенно это касается Инкермана, который раньше делал приемлимые белые сухари, а теперь нечто ужасное.
о грузинских упомяну особо -- оригинальные сорта крайне специфичны и похоже не по мне, а те где они подстраиваются под европейских потребителей они берут за идеал францию, которая мне совсем не по душе
Но за вычетом Молдавии, о которой просто нужно забыть и откровенных подделок Грузия и Украина на мой вкус всё-таки лучше вин Нового Света. А лучшие экземпляры так вообще на уровне Старого Света.
д) Франция и Италия, всё в них хорошо. Но не нравятся они мне. И всё.
е) Когда трава была зеленее, а девки моложе и красивше Испания, Германия и Венгрия заняли первое место в моем списке вин.

Был несколько удивлен, когда в Массандре давали подегустировать Черного Доктора... В свое время была общеизвестная теория, что виноградники во времена приснопамятной компании за трезвость были повырублены основательно, а позже, когда вместо неизбежного как дембель краха капитализма, всё вышло наоборот, очевидно было не до высадки виноградников, особенно в условиях новой экономической реальности, когда было можно взять воду из водопровода, добавить туда красителей, сахара, ароматизаторов и спирта и продавай не хочу, была бы этикетка по красивее. В дегустационном же зале, услышал я альтернативную байку, что мол во времена антиалкогольной компании винсовхоз который производил Черного Доктора был выведен из объединения Массандра, а в самой Массандре не было плантаций аборигенных сортов винограда, в том числе Эким Кара из которого, собственно, и делался Черный Доктор. Но объединение Массандра не махнуло рукой, а разбило у себя плантации аборигенных сортов и уже лет пять как делает из них вина.

Оппа! Мне же всегда казалось, что филлоксера в 19м веке уничтожила все европейские сорта винограда (во Франции эпидемия началась в 1869 году, а к примеру в Японию добралась к 1885 му -- там достаточно было забавно в Японии, когда первые плантации разбили всего за несколько лет до начала бедствия, и даже успели раз или два получить виноград, выкорчевать виноградники и сжечь их, к примеру прадед основатела корпорации Сони Акико Мориты Кюдзаэмон ХІ при содействии правительства Мейдзи разбил плантации в 1880м году и едва на этом не обанкротился )... Правда, Грузию минула чаша сия, и от этого мы можем время от времени пить совершенно не похожие на прочие грузинские вина из прекрасных аборигенных сортов.

А все еропейские и азиатские плантации востанавливались с помощью посадочного материала завезенного из Южной Америки.

Так что для меня был настоящий шок, что где-то еще сохранились аборигенные сорта винограда, кроме как в Грузии.

ЗЫ. Копнул чуть-чуть глубже. Так я и думал, нам всё врали. Крымские плантации аборигенных виноградников погибли в 70х от той же филлоксеры. На южноамериканский материал было привито то, что еще могло привиться... Вкус незамедлительно стал водянистее и кислее,..

Profile

xou

July 2025

S M T W T F S
  1234 5
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 01:20 am
Powered by Dreamwidth Studios