абетка

[xou]

М.і. кажуть, що принаймні за правилами у дореволюційній російській мові була різниця у вимові між ять та є. Ять, як стверджують, промовлялась близько до дифтонгу "іє", але майже ніхто цим вмінням не володів, тільки деякі люди з освітою та десь там у південних говірках ця різниця зберігалась.

Цікаво, а може і між і десятичною, та і восьмеричною  та іжецею була така різниця? Чи фертом та фітою?

Comments

[anno_domini]

Не було ніякої різниці у вимові. Ять вимовлялась як дифтонґ у дуже старі часи, станом на XVII-XVIII ст. вона нічим не відрязнялась у вимові від Е. Вона була суто етимологічною літерою, так само як в ранніх українських абетках типу максимовичівки, в якій вона вимоялалсь як І.

Різниці між И, І та Ѵ також не було, всі вимовлялись однаково як [і]. Але в церковній мові іжиця могла вимовлятися к В, в іменах і назвах типу Паѵелъ, Єѵа.

Різниці між фертом та фітою теж не було. Хоа фіта у більшості слів вимовлялась м'яко, як фь. А у XVIII ст. інколи могла вимовлятися як "т", як у слові ѳеатръ (театр), але потім це пофіксили.

[xou]

Гвардейский выговор был, по воспоминаниям Шульгина, у императора Николая II. По Шульгину, гвардейский выговор царя выражался в частности в том, что он одинаково произносил Е и Ять.