гісторія

За віянням з КНТУ слов'яни сиділи у Поліссі, займаючись підсічно-вогневим землеробством. А потім кинулись з туди від Ками до Дрини. Вирубуючи та випалюючи вікові бори та діброви собі на поля. Тому доведеться, повертаючись до

"підсічно-вогневої системи землеробства"...

За Литву та Річ Посполиту вважалось, що: 

лан(він же волока) це наділ, що може обробляти родина(10-12 осіб) з повним тяглом (пара коней, чи волів) що дорівнював 18-16,8 га на українських землях, який у свій час складався з 30 моргів (який також на українських землях був біля 0,6 га). а, 

морг, відповідно, це скільки землероб міг зорати за день.

За Русь, такою самою одиницею (тобто скільки могла обробити родина з повним тяглом) був

плуг - за вікипедією ті ж самі 16,8 га,
за нарисами з економічної історії україни -- 8 десятин, тобто щось біля 9 га.

Як я не помиляюсь врожайність ділянки  після спалювання лісової рослинності  за думкою різних "спеціалістів" трималась від одного до семи років (що вказує наскільки детально пророблене питання).

Якщо взяти середню цифру (що і найчастіше зустрічається) три роки, то 

9га / 3 роки -- 3 га/рік.

От скільки треба вирубати чоловіку ліса (у гектарах) щоб зайнятися підсічно-вогневим землеробством.

Сучасні оцінки запасів деревини у заповіднинках -- ми ж памятаємо, що вони кинулись рубати та випалювати, а до цього цим ніхто не займався. Тому це заповідні діброви та корабельні бори:


Прокудином бору древесины на 1 га около 900 м³
Вленточных борах Алтайского края 503-670 м3
Ахунский сосновый бор, памятник природы, запас древесины на 1 га 540 куб. м.

Тому, тому кремезному чоловіку треба сокирою підняти 1600 кубів лісу. Ділю на 365 днів на рік(бо більше йому нічим займатися як рубати ліс) і отримую:

4,4 куба на добу, при Гулагівській нормі 6 кубів на людину з сучасними сталевими інструментами та 10% смертністтю на рік.

Dixi.