про соціялізм у окремо взятій Венесуелі

Ricardo Hausmann
on the tragedy of Venezuela

Каже, що у перший термін Чавеса він займався виключно збільшенням своєї влади.

Що масштабні соціальні програми(переважно за кубинськими зразками) та приватизація(а часами і конфіскація лише у США судових рішень на 16 мільярдів за конфісковане чи приватизоване по заниженим цінам майно, чи компанії) почалась лише під час другого терміну.

Якими керували зрозуміло дуже вправно: The steel company at the time of nationalisation was producing 4.5 million tons of steel with 5,000 workers. It now has 22,000 workers but it’s producing something like 200,000 tons of steel.
​
Каже що робилось це переважно на міжнародні позики (держборг Венесуели зріс з 25 мільярдів долярів до 175 мільярдів долярів). Позичали радо переважно з того, що Чавес ввів контроль над цінами(тому позичальникам не слід було турбуватись через інфляцію) та контроль над валютним курсом (тому позичальникам не слід було турбуватись через валютні коливання). Що лише у Китаю було позичено грошей більше ніж весь імпорт Венесуели за 3,5 роки.

У 2012 році офіційний дефіцит бюджету складав 18% при ціні на нафту у 104 доляра за барель.

Десь у 2014 році китайці припинили давати у борг та впала ціна на нафту.

І Мадуро просто припинив сплачувати імпортні рахунки(лише у авіаційних компаній накопичилось рахунків на 4 мільярда). Валюта витрачається майже виключно на погашення боргів державної нафтової компанії. Відповідно майже усі іноземні компанії просто втекли з Венесуели.

На ліки валюти також нема, люди сидять без ліків від раку, від гіпертонії, повернулися малярія та кір. У Каракасі найвищій у світі рівень вбивств.

Пише, що офіційна мінімальна зарплатня становить за курсом чорного ринку біля 20 долярів.

Каже, що люди тікають з Венесуели. Виникла велика Нова Венесуельська Діаспора.  Сам він викладає у США, усі його брати, сестри та їх діти покинули Венесуелу за винятком одного, якому зараз дуже важко та складно.