![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Jared Diamond
The World until Yesterday: What Can We Learn from Traditional Societies?
(трошки у бік, Даймонд він завжди був ліваком, але у цій книжці його якось навіть не знаю хто покусав з ліваків, хтось між іншим не з класичних марксистів)
Починає з того, що от у давні часи, ще зовсім нещодавно насправді за історичними мірками люди жили зовсім інакше. Без держави, без грошей, без армій, без письма, то що...
Але як тоді вирішували суперечки (у тому числі майнові), як подорожували, як торгували, як ставилися до старих та малих?
Але зараз коли весь світ складається з *національних модернових держав* (закусуй, які у жопу національні модернові держави по всьому світу -- по всьому світу декорації на ці держави, а у самих тих державах мешкає дай боже відсотків 20 населення землі, та й те рудиментів (зрозуміло не тої архаїки про яку він буцімто розповідає, але рудиментів принаймні старого ладу існують, а він був ані модерновим ані національним (принаймні слово нація при старому ладі мало зовсім інше значення)) -- xou-chan)
глава перша. рішення конфліктів
т.я. стародавні люди не були ушкоджені капіталістичним світом, то мали вони швидкі та ефективні методи вирішення конфліктів -- починає Даймонд перераховувати різні ситуації як у дотрадиційному суспільстві (буду звати так, бо традиційне суспільство для нас це давній лад, на відміну від Даймонда для якого традиційне суспільство це якісь тубільці -- xou-chan) вирішувались різні конфлікти та як зараз у світі чистогану та наживи, і слово за слово з'ясовується, що він співає осанну судам лінча, тут до нього доходить, що занесло його кудись не туди, і про суди лінча він нічого хорошого казати насправді не хотів, більше того, а як же держава, з її примусом, тюрмами, таборами та засланнями? І починає крутитися, що незважаючи на швидкі та ефективні механізми вирішення конфліктів у дотрадиційному суспільстві, сучасні державні механізми краще (а як сучасні недержавні механізми? як, Карле? -- xou-chan))
потім він починає марити про те, що насправді бартеру ніколи не існувало. Що у дотрадиційному суспільстві члени його не торгували між собою, та не обмінювалися, що в них були інші (як я розумію, комуністичні -- xou-chan) механізми перерозподілу. Що навіть між сусідніми суспільствами ніякого бартеру не було, а насправді у наперед призначений час при проведенню спеціяльних заходів за для зниження міжсуспільної напруги супроводжувалися перерозподілом наперед запланованих матеріальних цінностей.
Гроші взагалі виникли не з торгівлі, а з того у поході армії (кляті мілітаристи -- xou-chan) використовували їх за для отримання постачання від маркітантів (мені здавалося, що усі розуміють, що якщо військовому щось потрібно, то наявність чи відсутність у нього грошей річ третьорядна -- xou-chan)
Після цього у мене не лишилось жодних моральних сил, щоб читати це.
The World until Yesterday: What Can We Learn from Traditional Societies?
(трошки у бік, Даймонд він завжди був ліваком, але у цій книжці його якось навіть не знаю хто покусав з ліваків, хтось між іншим не з класичних марксистів)
Починає з того, що от у давні часи, ще зовсім нещодавно насправді за історичними мірками люди жили зовсім інакше. Без держави, без грошей, без армій, без письма, то що...
Але як тоді вирішували суперечки (у тому числі майнові), як подорожували, як торгували, як ставилися до старих та малих?
Але зараз коли весь світ складається з *національних модернових держав* (закусуй, які у жопу національні модернові держави по всьому світу -- по всьому світу декорації на ці держави, а у самих тих державах мешкає дай боже відсотків 20 населення землі, та й те рудиментів (зрозуміло не тої архаїки про яку він буцімто розповідає, але рудиментів принаймні старого ладу існують, а він був ані модерновим ані національним (принаймні слово нація при старому ладі мало зовсім інше значення)) -- xou-chan)
глава перша. рішення конфліктів
т.я. стародавні люди не були ушкоджені капіталістичним світом, то мали вони швидкі та ефективні методи вирішення конфліктів -- починає Даймонд перераховувати різні ситуації як у дотрадиційному суспільстві (буду звати так, бо традиційне суспільство для нас це давній лад, на відміну від Даймонда для якого традиційне суспільство це якісь тубільці -- xou-chan) вирішувались різні конфлікти та як зараз у світі чистогану та наживи, і слово за слово з'ясовується, що він співає осанну судам лінча, тут до нього доходить, що занесло його кудись не туди, і про суди лінча він нічого хорошого казати насправді не хотів, більше того, а як же держава, з її примусом, тюрмами, таборами та засланнями? І починає крутитися, що незважаючи на швидкі та ефективні механізми вирішення конфліктів у дотрадиційному суспільстві, сучасні державні механізми краще (а як сучасні недержавні механізми? як, Карле? -- xou-chan))
потім він починає марити про те, що насправді бартеру ніколи не існувало. Що у дотрадиційному суспільстві члени його не торгували між собою, та не обмінювалися, що в них були інші (як я розумію, комуністичні -- xou-chan) механізми перерозподілу. Що навіть між сусідніми суспільствами ніякого бартеру не було, а насправді у наперед призначений час при проведенню спеціяльних заходів за для зниження міжсуспільної напруги супроводжувалися перерозподілом наперед запланованих матеріальних цінностей.
Гроші взагалі виникли не з торгівлі, а з того у поході армії (кляті мілітаристи -- xou-chan) використовували їх за для отримання постачання від маркітантів (мені здавалося, що усі розуміють, що якщо військовому щось потрібно, то наявність чи відсутність у нього грошей річ третьорядна -- xou-chan)
Після цього у мене не лишилось жодних моральних сил, щоб читати це.