![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
концепція Гедройця -- фсьо
У Польщі обрали президентом представника Громадської платформи Комаровського. У платформи вже більшість у парламенті та уряд на чолі з Дональдом Туском. Платформа відрізняється політичним цинізмом та "дрібним прагматизмом" у зовнішній політиці вона зорієнтована побудову вісі Берлін-Варшава-Москва, та отримання дрібних дивидентів за послуги надані старшим партнерам -- зараз воно виглядає як переважно односторонні поступки Москві так і Берліну під гаслами покращення відносин.
Після другої світової у емігрантських колах близьких до журналу Культура, шокованих спочатку падінням другої речі посполитої від одночасного удару зі заходу та сходу, а потім цинічне списання її західними демократіями та передачу у сферу впливу СРСР, була сформована концепція Гедройця (або концепція території УЛБ).
У тієї концепції йшлося про теє, що єдиний механізм захисту від теоретичної загрози самої державності Польщі зі сходу це існування незалежних Литви, Білорусі та України, причому немало тієї ціни яка б була для цього завеликою для Польщі, бо на важелях терезів лежить саме її існування.
Приблизно у цьому руслі і існувала *концепція* зовнішня політика Польщі з початку 90х -- всіляка підтримка прибалтійських країн, Білорусі та України, при особистих та прямих відносинах зі США(звісно реалії могли відрізнятися від теорії і відрізнятися відчутно, але це не знімало питання про світогляд політичних еліт).
А зараз до влади прийшло покоління політичних шакалів та популістів.
Інше питання, що останніми роками *результати* діяльності поляків *з реалізації* концепції Гедройця не вражали -- незалежність Білорусі від РФ зменшувалась до масштабів незалежності ПНР від СРСР (а після вступу Білорусі до митного союзу скоріше навіть і менше), про Україну годі казати, що до Прибалтики, то незважаючи на дуже великі економічні та соціальні успіхи, зараз ці країни опинились не лише у дуже глибоких кризах -- по перше економічний кризі, але не останнім часом і глибокій кризі політичної системи,..
Після другої світової у емігрантських колах близьких до журналу Культура, шокованих спочатку падінням другої речі посполитої від одночасного удару зі заходу та сходу, а потім цинічне списання її західними демократіями та передачу у сферу впливу СРСР, була сформована концепція Гедройця (або концепція території УЛБ).
У тієї концепції йшлося про теє, що єдиний механізм захисту від теоретичної загрози самої державності Польщі зі сходу це існування незалежних Литви, Білорусі та України, причому немало тієї ціни яка б була для цього завеликою для Польщі, бо на важелях терезів лежить саме її існування.
Приблизно у цьому руслі і існувала *концепція* зовнішня політика Польщі з початку 90х -- всіляка підтримка прибалтійських країн, Білорусі та України, при особистих та прямих відносинах зі США(звісно реалії могли відрізнятися від теорії і відрізнятися відчутно, але це не знімало питання про світогляд політичних еліт).
А зараз до влади прийшло покоління політичних шакалів та популістів.
Інше питання, що останніми роками *результати* діяльності поляків *з реалізації* концепції Гедройця не вражали -- незалежність Білорусі від РФ зменшувалась до масштабів незалежності ПНР від СРСР (а після вступу Білорусі до митного союзу скоріше навіть і менше), про Україну годі казати, що до Прибалтики, то незважаючи на дуже великі економічні та соціальні успіхи, зараз ці країни опинились не лише у дуже глибоких кризах -- по перше економічний кризі, але не останнім часом і глибокій кризі політичної системи,..